Не залишати журналіста самого з пошуком допомоги: як працює Mental Support for Media
Mental Support for Media поєднує медійну спільноту та фахівців із психічного здоров’я, щоб журналісти чи редакція не залишалися сам на сам із пошуком допомоги.
Допомога має враховувати специфіку роботи журналіста
Українським журналістам порадити “просто відмежуватися від новин” — недоречно. Новини — це робота, а від початку повномасштабного вторгнення ще й частина повсякденного життя. Репортери виїжджають на місця обстрілів, збирають і висвітлюють свідчення про втрати. Фотографи, монтажери та фактчекери раз по раз переглядають важкі кадри, а редактори відповідають і за матеріал, і за людей, які над ним працюють.
Українські журналісти висвітлюють війну, яка є частиною їхнього повсякденного життя.
Навіть коли людина розуміє, що потребує підтримки, їй ще треба знайти фахівця, якому можна довіряти; розібратися в різниці між психологічною консультацією, психотерапією та допомогою психіатра; домовитися про зустріч і зрозуміти, що робити далі. Для редакції завдання ще складніше: потрібно подбати про всю команду й, водночас, не втручатися в особисті звернення працівників.
У результаті саме цих викликів і зросла програма Mental Support for Media (MSM). На початку 2023 року ГО Фундація Суспільність і Центр розвитку та психотерапії Брейнкульт об’єднали попередній досвід роботи з медіа у програму комплексної підтримки. Команда подбала, щоб турбота про психічне здоров’я стала звичною частиною життя редакції, а не запізнілою реакцією на вигорання чи серйозні психологічні труднощі.
Дві спільноти навколо одного запиту
MSM працює на перетині двох професійних середовищ. З одного боку — психологи, психотерапевти й психіатри, знайомі зі специфікою роботи медійників. Вони розуміють, що контакт із новинами для журналіста часто неминучий, але допомагають виокремити ризики, які можна зменшити: надмірне навантаження, відсутність ротації після складних відряджень або постійну роботу з травматичним контентом без часу на відновлення.
Жоден фахівець не може однаково добре працювати з усіма запитами. Тому розвиток спільноти фахівців із психічного здоров’я, які мають різні компетенції, можуть взаємодіяти між собою в процесі надання підтримки й, водночас, розуміють специфіку роботи журналіста, є одним із ключових чинників ефективності та сталості культури турботи про психічне здоров’я в медіа. Важливо також, що після розмов про війну, насильство й втрати, підтримка потрібна і самим фахівцям. Тож розвиток спільноти — це не лише про охоплення певного кола спеціалістів, а й про її підтримку та зростання: регулярні супервізійні й інтервізійні зустрічі, навчання, дослідження та заходи з відновлення.
"Якість підтримки залежить не лише від компетентності окремого фахівця, а й від спільноти, що вміє взаємодіяти," — зазначає Анастасія Ніжнік, співзасновниця Центру БрейнКульт.
З іншого боку є спільнота журналістів, редакторів і власників медіа. Від їхньої реакції часто залежить, чи наважиться людина звернутися. Керівник, який сприймає виснаження як слабкість, лише посилює страх; керівник, який пропонує паузу, пояснює доступні можливості й не вимагає переказувати зміст консультації, робить звернення нормальним і безпечним. Так само колега може розповісти, як відбувається перша зустріч або як він/вона обирав/ла терапевта, не намагаючись самостійно «лікувати» інших.
Роль MSM — з’єднати два середовища: медійників та фахівців психічного здоров’я. Журналісти отримують доступ до фахівців, які розуміють професійні ризики медійної роботи, спираються на доказові підходи й добирають допомогу відповідно до запиту та стану людини, а редакторам — не потрібно самотужки перевіряти десятки психологів і вигадувати програму підтримки для команди.
Важливість цієї об’єднавчої роботи в тому, що вона перетворює окремих фахівців і формати на цілісну систему підтримки. Оцінювання потреб, навчання, індивідуальна допомога та відновлення доповнюють одне одного, а людина отримує зрозумілий шлях і, за потреби, може перейти до іншого рівня допомоги. Для редакції це означає не лише можливість реагувати на кризові ситуації, а й послідовно розвивати культуру турботи про психічне здоров’я в команді.
Як шлях підтримки в редакції виглядає на практиці
У MSM є чотири складові: діагностика та оцінювання потреб, навчання, індивідуальна допомога та відновлення. Вони не утворюють обов’язкової послідовності. Хтось одразу приходить із запитом на психотерапію, комусь спершу потрібно розібратися у власному стані, а редакція може почати з командного оцінювання та розмови з керівниками.
Під час дослідження фахівці використовують клінічну бесіду та скринінгові опитувальники, які допомагають побачити вираженість симптомів і вирішити, чи потрібна додаткова консультація. Скринінг не є діагнозом і нічого не говорить про професійну придатність людини. Якщо йдеться про редакцію, на первинному етапі команда MSM готує для керівників звіт про потреби та ризики в команді: керівник отримує лише узагальнені висновки й не має доступу до відповідей або змісту розмов із конкретними працівниками. Конкретні запити працівників фахівці опрацьовують уже під час індивідуальних зустрічей — з урахуванням стану людини, її професійної ролі та специфіки роботи. Ці запити можуть стосуватися широкого кола проблем, зокрема тривоги, виснаження, труднощів зі сном і концентрацією, переживання втрати або контакту з травматичним матеріалом, відчуття провини за відпочинок чи складнощів із відновленням після небезпечного відрядження.
90% опитаних журналістів мали ознаки вигорання, 93% — симптоми депресії різного ступеня, 85% — ознаки надмірної тривоги.
Масштаб потреби видно з даних самої програми. На вересень 2026 року команда проаналізувала дані 1007 осіб. Ознаки вигорання мали 90% опитаних, симптоми депресії різного ступеня — 93%, а ознаки надмірної тривоги — 85%. Про наявність травматичного досвіду повідомили 62,7% респондентів; при цьому більша частина з них й надалі мала нав’язливі спогади про ці події, що може бути ознакою ПТСР. Для команди MSM ці результати стали ще одним підтвердженням: підтримка має бути доступною не лише в момент гострої кризи. Що раніше людина розуміє свій стан і бачить можливі наступні кроки, то менше часу витрачає на пошук допомоги навмання.
Навчальна частина програми також залежить від ролі учасника. Журналісти вчаться розпізнавати власні реакції, працювати з чутливими темами й не підміняти фахову допомогу взаємопідтримкою. Редакторам натомість потрібні знання, які можна застосувати в управлінні: як помітити перевантаження, спланувати ротацію після важкого завдання, обговорити стан працівника без тиску та зберегти конфіденційність його звернення.
Коли потрібна індивідуальна допомога, формат добирають до запиту й стану людини. Іноді достатньо первинної консультації з психологом, щоб розібратися в ситуації та скласти подальший план; триваліші труднощі можуть потребувати психотерапії, а клінічні симптоми чи ризики — оцінювання психіатра і, за показаннями, лікування. У процесі супроводу формат допомоги можуть переглядати відповідно до потреб і стану людини, а за необхідності — рекомендувати звернення до фахівця іншої спеціалізації.
Команда MSM не обмежується підрахунком проведених консультацій, а відстежує зміни у стані учасників у процесі супроводу. За даними програми, зібраними в 2026 році, позитивну динаміку зафіксували за кількома показниками: у 83% учасників зменшилися симптоми депресії, у 77% — рівень тривожності, у 73% — емоційне виснаження та симптоми професійного вигорання. За цими показниками стоять зміни в повсякденному житті конкретних людей: більше сил на роботу, спілкування з близькими та участь у житті команди.
Окреме місце в програмі посідають відновлювальні виїзди в Карпати. Кілька днів поза звичним робочим середовищем дають журналістам змогу сповільнитися, відійти від постійного потоку новин і відновити контакт із власними потребами. Програма таких виїздів поєднує відпочинок, спілкування в професійному колі та практики відновлення під супроводом психологів. Вони не стирають складний досвід війни, але створюють умови, у яких можна заспокоїти тривожні думки, відчути підтримку й поступово відновлювати внутрішні ресурси.
Mental Health Evenings пропонують коротший і доступніший формат такої паузи. Це тематичні зустрічі для журналістів, під час яких спілкування з колегами поєднується з практиками співчуття до себе, роботою з внутрішнім критиком, пошуком власних джерел підтримки або творчими заняттями. Навіть протягом одного вечора учасники можуть перемкнути увагу з дедлайнів і професійних вимог на власний стан і збільшити свої ресурси.
Від 2023 року понад 250 журналістів взяли участь в одинадцяти відновлювальних заходах у Карпатах; команда також провела дев’ять Mental Health Evenings. Участь у таких зустрічах не зобов’язує людину розповідати про пережите, а сам захід не замінює терапію чи психіатричну допомогу. Водночас такі заходи створюють простір для відновлення, спілкування з колегами та взаємної підтримки. Навіть коротка пауза допомагає на певний час вийти з напруженого новинного циклу, звернути увагу на власний стан і зрозуміти, якої підтримки людина потребує далі.
Що змінюється для редакції
Зазвичай редакція звертається не з готовим переліком послуг, а з розмитим відчуттям, що команда виснажена: люди гірше сплять, частіше конфліктують, втрачають концентрацію або взагалі йдуть з професії. Координатор MSM допомагає розкласти цей запит на те, що стосується умов роботи, командної взаємодії та особистого стану окремих працівників.
Після цього редакція може пройти оцінювання, організувати навчання для керівників і дати працівникам можливість конфіденційно звернутися по індивідуальну допомогу. Комусь фахівець порекомендує кілька консультацій, комусь — тривалішу психотерапію або зустріч із психіатром. Редактор при цьому не отримує змісту особистих розмов та конкретних відповідей тестів.
У редакції «Краматорськ Пост» команда скористалася кількома форматами підтримки: індивідуальними консультаціями, вебінарами та заходом з відновлення. За словами фінансової та проєктної менеджерки Людмили Сахно, консультації дали колегам комфортний і безпечний простір, вебінари допомогли краще зрозуміти власні реакції на стрес, а ретрит — видихнути, відновити сили та поспілкуватися з представниками інших медіа.
За підрахунком MSM 2026 року різними можливостями програм психологічної підтримки скористалися понад 2500 журналістів, з них понад 700 отримали психотерапевтичний супровід, а загалом робота охопила понад 70 редакцій.
Почати можна з простого
Навіть добре організована психологічна допомога не може компенсувати хронічну перевтому, небезпечні завдання без підготовки чи зневажливе ставлення керівника. За графік, навантаження, фізичну безпеку та правила роботи з травматичним контентом відповідає сама редакція. MSM може допомогти побачити ризики, визначити потреби команди, навчити керівників і організувати фахову підтримку, але управлінські рішення все одно залишаються відповідальністю редакції.
Почати можна з простого: запитати команду про її потреби, провести конфіденційне оцінювання та домовитися про зрозумілий порядок звернення по допомогу. Наступний крок — переглянути те, що редакція може змінити самостійно: навантаження, можливість відпочивати, ротацію після складних завдань і правила роботи з травматичними матеріалами.
Водночас редакції не обов’язково створювати всю систему з нуля та самотужки шукати фахівців. Уже наявні професійні спільноти можуть допомогти з оцінюванням потреб, навчанням, індивідуальними консультаціями й відновлювальними заходами. Частина цих можливостей доступна завдяки партнерському фінансуванню, а для тривалої підтримки редакція може передбачити власний ресурс.
Так окремі рішення поступово складаються в систему: працівники знають, куди звертатися, керівники розуміють межі своєї відповідальності, а редакція має професійного партнера, який допомагає підтримувати цей процес.
"Підтримка психічного здоров’я журналістів допомагає редакціям зберігати спроможність працювати під час війни, утримувати професійні команди та продовжувати висвітлювати складні теми. У ширшому сенсі йдеться про збереження доступу суспільства до надійної інформації, що є однією з необхідних умов свободи слова й демократії," — зазначає Андрій Сидоренко, координатор програми Mental Support for Media.
Дізнатися про доступні формати для журналістів і редакцій можна на support4media.com.
Статтю підготував Антон Покалюхін, психолог, фахівець програми Mental Support for Media.